...Ненужные семье.
Марина

Мої!
Пронизують башку ночами.

Та, і наплювати
на це, на все,
всім свояком моїм.

Чого він мукає,
трусячись.
А потім плаче
у закутку своєму,
немічний старик.

А вранці...

Встане і весь день мовчить.

* * *

А я в екран вповзаю головою
і кликаю у те,
що задарма
котрийсь сякі-такі,
хоч ангели,
та хоч чорти,
в мене це вперли
задарма...

* * *
І тут,
на цьому самому на місці,
диво!

Ніби-то з нізвідки,
з'єднуючись в жах,
от,
як ланцюг залізний
повзуть ...слова,
скріпляючи все це
у плазмовий клобук.

І це, тварне,
пала і тисне на мізки
поки я не закінчу вірш,
хоча б-б-б,
подобою
всіх пристрастей людських.

І не напялю,
в Інтрнеті,
на читача
цей дар,
щоб і його,
хоч відблисками обпалило.

І!

Прикуло навіки.