Джергочуть дощі в розбитій Пречистівці, - І дзінькає вигін узлісся, - а ти, відпочинь! - Зри розлинь вій, ач, які гіркі полини в кураї. Хлепчуть дощі на війні і не вихлепчуть щі. Із диких катівень чути гур, оркестри війли, толочать все залпи, - вонь, гарь і вогонь. Без одкровень, - не поглине тебе білий дим. Випалює свіжі пороки, - повний морок від дронів. Від норову вітру згоріли очі рудих яструбів. Та - охолонь, ударна сопілка гра у неділю - хіврю. Ніяк, не відходиш, зночі гудрить, і дзумить леп. і милі довгі, далекі дощі, - намоклі шляхи і ріллі. Помаранч ясенів у лоні хмар. Ліс збайдужів. Уже сюркоче клятьба із щілин і окопів. Траншеї рве на куски, - звур під сигнали. Чорні тіла рве на шматки, обстріл по ночі. Дюркоче вогнем шайтан, січуть вітром кулі, Засипало нові міни, ляск і дим, жарка осінь. Скавулять кулемети по чергі, гомін по лісу. Гул звирва кураї, від шайтанів арт обстріл. Дзиви дуднять з дрону над Базавлуком. Під хмарограєм мерехтять міни у вирвах. Нічні зірки шаленіють від тихих приходів. Сігнал моторолять у бліндажі - ми міцні. Крик місяця від п'яної сови на дровах. Отой, буйний чорт, що без тортів і шоколаду. А на тому кінці розірваного дроту стугін. Скрижачи, скриплячі, стріміли кров дощів. Полотніли ліси у тьмі, як примари і привиди. Здичавіли і збожеволіли, - закішіли вогні. На прицілі молоді під посивілі дощі війни. Ржаві максими шарудять, скрижачі регіт. Повсюди петляють лінії траншей. Гидкий байрак ПОСЕРЕД трьох БАЛОК. Нічогидливий має мертві зони біля позицій. Бридкий, огидний форпост на розвилці доріг. Розчахнута верба. Тепер нікому не потрібна. Гола слива. Злива касет над лісомугою. Пече мідна куля в грудях. Терпиш козак. Буря лякає щурів, а смерть лякає волю. Щулять дворняхи на куляш місяця. Жуляк вибухів. Сторчак ракет у полі. В'януть міни. Капут мордору. Дарую себе. Критй берег оточений ударними дронами. Їх сім над лісом, ....., десь там, є ж шайтани-розвідники. Лодка резинова. Тонка чонка у пса в річці. Толя Фора + Боря Колян залягають у лодку. Лодка йде по течеії по той бік фронту. Утікає від мокшанських залпів РСЗВ ворон. Одиначка галка НЕ РЕАГУЄ на їх обстріли. Гидкі істоти вчора підірвали річку Вовчу. Тепер вільна її течія кривого життя. Вибухи. Гидотний запах гарі над бліндажем, Прильоти. Гидосний смак папіроски, а від майструка - напій з червоних помідор. Наліт гвинтів К-52 на Гидючий ліс, Писк дикунами-пацюками та ведмежатами. Гидезний обрій війні з яскравими ярусами. Гидомирний смітник під дорогою до ферм. Біжу до гидосвітні ВОПу, і там петляє лінія траншей.
|