У мені з'явилося прикре самопочуття, якесь відчуття жертви у тихому житті. Натовп - заручник обставин. Орави бідних. Алкоголіки. Наркомани. Ув'язнені в ілюзіях суперкульту сакрального вождя. Ти сам собі ворог. Ти відмінний від інших. Змалів у гордій душі, як нажаханий профан. Втелепався в світ. Безвихідь. Ач, передумав. Усіх та усе переборов. Збагнув тиск фальші! Спочатку втратив несвідоме, а потім збагнув. Всюди сварки, переполох, біда, лихо брехні. Охопив переляк. Понівечили собі душі вождем. Престарілі. Віруючі. Сироти. Вдови війни. Моторошні блукання поміж запалених свічок. Усі душі увірвалися в печери, зчинили вітер. Принишклі жертви втекли від світу в келії. Павутина негідників влади стискає в зшиток. Боржники спокутують вірою свої гріхи життя. Мережа анонімних черниць розширює тенета. Над чернечими печерами - тюремні каземати. Над чернечими казематами - розбомблені бастіони. Мертві тумани порожнечі над дзвіницею. Галас круків. Бас трембіт вилітає з гортані. Воля вдається до моторошного щастя сваволі. Калічить уяву поява зневіри. Протинає негода. Уймає мені руки сіре з'явище із печери святих. Я свідомий того блага, що переможу цю біль. Вимушений шукати в собі міцні сили перевірок. Розторопав абсурд, уловив мить. Розібрав себе. Піднімаюся над горбами, над річками, над власним тілом - з'явлення. Проява. Виходить невидима душа із мого тіла. Прокидайтеся, голубчик. Втрачений час історії. Час протистоянь минув, настав час творіння. Приречений втрачати себе бідно вбраний. Щира і добра душа стала знаряддям, в руках загарбників духи-рефлексії життя. Розруха в містах. Завали будівль. Безпритульні. Всупереч власним інтересам - змертвів мозок, сором збанкрутував у самому собі. Зім'явся. То - лише мить блискавиці із зіпрілого сонця. Ти вмить утопив себе у срібних хмарах буття. Яка ще надія? Яка перспектива? Нічого! Нікого! Віруючі зникають час від часу, бо вони люди. Зруйнував собі вільне життя, отаке, і тепер живу у власній келії без мрій, без емоцій, без віри. Охопилась сміхом - епідемія знищення! - імперія. Зубожілий чернець вискочив птицею. Спотів весь. Ухопився спустошений за брехню, вивідувач душ. Утнув прудких діячів, яким і напитися ніде. Поцейбічний світ тендітних появ сновид. Заворушення. Бунти. Рухи банд. Повстання. Тогосвітні смарагди визріли в сивих очах. Всевидющий, окастий, блискучий бевзь, спросоння зламаний білий світ у вождя. Зіткнення нетерпимих і повне свавілля банд. Утікаю від себе, і позаду мерехтіння культу, біжу зі зламаним ножем у серці. Тікаю геть. Збільшуюся, окривавлююся навіки. Читаю відозви протистоянь заможних. Знехтував усім крикун. Лютує лихий в епедімеї. Весь в зморшках. Тремтить, відмирає мозок. Оборотень. Руда кров у знівечених очах. Морок. Захрипів грім і сповз з невидимки душі геть. Спартачився, пронизався угаром, чадом. Переінакшення суті віри заради самоспасіння. Переіначення смислу в собі заради спокути гріхів. Розшолопався, зметикнув! - Ти ще метелик. Зіпрів. Інтернет позбавив віри, місця і часу. Зцілився повністю. Здивувався новим світлом. Зірвав собі голову. Вибухнув. Злетів вище себе. Ти спотворив тіло через цю заразну хворобу. Підрив поранив тобі шкуру. Зрізав усі гріхи. Горе-віролом. Обдурений, продажний супервождь. Перебіжник, перекрутень, відступник. Будь-ласка, готовий для вас запроданець, зречений, взірцевий христопродавець. Нарешті, пишний іуда відбувся в жертві. У що вірив, те і отримав. Яке ще спасіння?! За житієм "святих" наших вождів з'їли пранці. Лише таїнства дикої евтаназії тіла заради віри. А чи ти зроду-віку такий супротивний і такий люб'язний віроломник! Оце шок! Чия земля, того і віра. Аби були омиті і міцні. Погляд кожного на тобі, чернець. За тобою великі сліди паломників. Вони в протидії доповнюють один одного. Милий, під час кризи відпускайте гріхи. Здивував. Від добра виник зраділий. І тепер не буде штовхати зчитувачів в яму. Ти подивись, глянь сюди. Наряджений, як горить, готовий до нового свавілля, - наш час розпочав прелюбодіяти з жертвами.
|