У мені з'явилося прикре самопочуття,
якесь відчуття жертви у тихому житті.
Натовп - заручник обставин. Орави бідних.
Алкоголіки. Наркомани. Ув'язнені
в ілюзіях суперкульту сакрального вождя.
Ти сам собі ворог. Ти відмінний від інших.
Змалів у гордій душі, як нажаханий профан.
Втелепався в світ. Безвихідь. Ач, передумав.
Усіх та усе переборов. Збагнув тиск фальші!

Спочатку втратив несвідоме, а потім збагнув.
Всюди сварки,  переполох, біда, лихо брехні.
Охопив переляк. Понівечили собі душі вождем.
Престарілі. Віруючі. Сироти. Вдови війни.
Моторошні блукання поміж запалених свічок.
Усі душі увірвалися в печери, зчинили вітер.
Принишклі жертви втекли від світу в келії.

Павутина негідників влади стискає в зшиток.
Боржники спокутують вірою свої гріхи життя.
Мережа анонімних черниць розширює тенета.
Над чернечими  печерами - тюремні каземати.
Над чернечими казематами - розбомблені бастіони.
Мертві тумани порожнечі над дзвіницею.
Галас круків. Бас трембіт вилітає з гортані.

Воля вдається до моторошного щастя сваволі.
Калічить уяву поява зневіри. Протинає негода.
Уймає мені руки сіре з'явище із печери святих.
Я свідомий того блага, що переможу цю біль.
Вимушений шукати в собі міцні сили перевірок.
Розторопав абсурд, уловив мить. Розібрав себе.
Піднімаюся над горбами, над річками,
над власним тілом - з'явлення. Проява.
Виходить невидима душа із мого тіла.

Прокидайтеся, голубчик. Втрачений час історії.
Час протистоянь минув, настав час творіння.
Приречений втрачати себе бідно вбраний.
Щира і добра душа стала знаряддям,
в руках загарбників духи-рефлексії життя.
Розруха в містах. Завали будівль. Безпритульні.
Всупереч власним інтересам - змертвів мозок,
сором збанкрутував у самому собі. Зім'явся.
То - лише мить блискавиці із зіпрілого сонця.
Ти вмить утопив себе у срібних хмарах буття.

Яка ще надія? Яка перспектива? Нічого! Нікого!
Віруючі зникають час від часу, бо вони люди.
Зруйнував собі вільне життя, отаке, і тепер живу
у власній келії без мрій, без емоцій, без віри.
Охопилась сміхом - епідемія знищення! - імперія.
Зубожілий чернець вискочив птицею. Спотів весь.
Ухопився спустошений за брехню, вивідувач душ.
Утнув прудких діячів, яким і напитися ніде.

Поцейбічний світ тендітних появ  сновид.
Заворушення. Бунти. Рухи банд. Повстання.
Тогосвітні смарагди визріли в сивих очах.
Всевидющий, окастий, блискучий бевзь,
спросоння зламаний білий світ у вождя.
Зіткнення нетерпимих і повне свавілля банд.
Утікаю від себе, і позаду мерехтіння культу,
біжу зі зламаним ножем у серці. Тікаю геть.
Збільшуюся, окривавлююся навіки.
Читаю відозви протистоянь заможних.

Знехтував усім крикун. Лютує лихий в епедімеї.
Весь в зморшках. Тремтить, відмирає мозок.
Оборотень. Руда кров у знівечених очах. Морок.
Захрипів грім і сповз з невидимки душі геть.
Спартачився, пронизався угаром, чадом.
Переінакшення суті віри заради самоспасіння.
Переіначення смислу в собі заради спокути гріхів.
Розшолопався, зметикнув! - Ти ще метелик.

Зіпрів. Інтернет позбавив віри, місця і часу.
Зцілився повністю. Здивувався новим світлом.
Зірвав собі голову. Вибухнув. Злетів вище себе.
Ти спотворив тіло через цю заразну хворобу.
Підрив поранив тобі шкуру. Зрізав усі гріхи.
Горе-віролом. Обдурений, продажний супервождь.
Перебіжник, перекрутень, відступник.


Будь-ласка, готовий для вас запроданець,
зречений, взірцевий христопродавець.
Нарешті, пишний іуда відбувся в жертві.
У що вірив, те і отримав. Яке ще спасіння?!
За житієм "святих" наших вождів з'їли пранці.
Лише таїнства дикої евтаназії тіла заради віри.
А чи ти зроду-віку такий супротивний
і такий  люб'язний віроломник! Оце шок!
Чия земля, того і віра. Аби були омиті і міцні.


Погляд кожного на тобі, чернець.
За тобою великі сліди паломників.
Вони в протидії доповнюють один одного.
Милий, під час кризи відпускайте гріхи.
Здивував. Від добра виник зраділий.
І тепер не буде штовхати зчитувачів в яму.
Ти подивись, глянь сюди. Наряджений,
як горить, готовий до нового свавілля, -
наш час розпочав прелюбодіяти з жертвами.