Спраглі слова, у скорботі очі з вогниками сліз.
Моя біль поета - диво творить під викрики істин.
З блискучих уст його турбує запах нової України.
Чорне тавро інквизиції чекає нових посіпак.
Пугарів таємно присипали чадним піском.
Шалений кліп в очах кодла наймитів-охоронців.
Заграви від струсу струмів у міцних жилах
прометея-вигнанця, прометея-в'язня.

Він ось, як ватра, натомлений в пеклі котлів,
горить на крутій скелі, і над ним вибухає тиск,
у пекучому казані шкварчить і шумує черево.
І над ним угорі тягар людських бельбахів,
кісток і трупів після розтинів, затятих від
дикої влади Москви, з хрестами ганьби.
Оцей лютий одур лежить і досі на плечах народів.
У прірві здихає проклята імперія зайд-босяків.

І знову безум після свавілля банд в Україні.
Вільний політ соколів уяви між люті блискавки.
Хвилюють добу некрофіли, гвалтують трупи.
Повзуть валуни черепів у вічні мандри
огидних поетів, поганьблених шукачів
кипучої правди після зашорених кривд.
Страшна привид-тиша вилазить з архівів,
а в літописах прадавньої доби Русі - павуки.

Отрута блюзнірів. На майдані ковалі правди
підняли синьо-жовтий прапор визволення.
Прапор боротьби в лихоліття руїни і потвор.
І фуркає натовп від шалу, трясуть склеп
 отрути радянської омани та підлости святош.
Гострі слова свідомого відчуття зради,
і скаженіє розпуста життя в пахучих садах сатрапа.
Гіркі листи  сатрапу від одинових матерів і вдів.
Гнів і грім ревучих майданів біля музею тортур.
Огуч сили у безсиллі неосвіченних дикунів при владі..
Немовчазне сконання віри поміж убивств і душ.

Я не бачу гордість чесних, одні тихомирні,
в пітьмі музею  скупих волоцюг наказує сатана.
Напружена сила духу сердитих гала-концертів.
І репають проламані черепи під картузами.
Бліда неміць голосу висмоктує з народу міць.
І влучає, точно, встромляє стрілою прямо.
Захриплі рвуть на шматки і палять папери.
Потворні роти і замулені очі постали
перед напівмертвим тілом вождя-палача.
Несмиренна луна бенкету крові і сваволі.
Просмалені тютюном окови у казематі.
Туго стиснуте серце у палача перед помостом.
Замовлені страти  за підписом прихвостнів,
за нову жагу встромити  ніж у серце
скажених  злодіїв в законі.

Безумна помста жахів, нечувана досі сурма,
Чується клятва злодіям-катам з уламками
доброї душі великого народу.
Пряме прокляття, - цей ситий каламар
сатрапу дарує добру рожеволику коханку.
За вибриками в ярмах безсловесного радника
розпарена гіркота в  одурених горлянках.
Це помста іржавих джерел, овіяних надій на волю.

Буремна  схизма кульгавого в лабіринтах
вічного в'язня палаців з дрібним сумлінням.
Золоті слова суворої тьми, одинокого жаху,
Повзучого страху в живому пеклі світлого сузір'я.
Знесилення нервів нічних циферблатів,
від грюкоту курантів, залізних грат тюрми.
Голод бездомних, уламки хрещених в Україні,
простори замордованих і світи обікрадених,
затяжною істерією шобла олігархів-крадіїв.

Світлі пломені пам'яті з пустих зіниць,
героїчної тисячі захисників стократні.
Криваві сліди тортур після огрядних ідилій.
Рипіння підлоги від себе і до цілого народу.
Внутрішній виднокол собору в червнцях.
Власне осяяння у собі. Добро волі у німбі.
Безтям моєї журби, коли читаю історію
звикання до кайданів у ярмі імперії Москви.

Брама смерті перед нами. Тепер чад Донбасу.
Але ми - живі і здорові, хоча й бідні після трощі.
Ми - вільні привиди. І ми - ще люті химери.
Дуже швидко стече з пера
 брудна кров поетів-рабів,
поетів з ножами у серці.
Гул нерухомого майдану.
Чути перекати колючих дротів
Чути важкі думи серапіонів  народу.
Гуртуються сотні крилатих месників.
Будуються гуртом, кружляють толокою.
Злітають прокляті слова і чути вітер
заковпачених гнобителів України.
У нас - все у війнах,  своє лихо і свій голод.
У нас - свої біди, страждання, аварії,
 і бідування людей після катастрофи.

Самотрата минулого - не вихід.
Берись за самого себе тепер.
Якщо - ні, тоді скоро вороги
візьмуться за тебе самого.
Надлам гніву німої голоти.
Не чекайте небесної мани
після розстрілу Небесної Сотні.
Важке, але невпинне оживання
перерозтерзаної  України.
Стався надлом самомужності
в  боротьбі за Україну з крутієм із офшором.
Ми - вистоємо, таке наше кредо.
Наш задревшаний, могутній
Славутич ще живіше потече
у великий народ з надією на мир.