Звідки міцне кам-непад-іння?
Шок після грози. Ковток повітря.
Це він зірвав грані водограю на дренажах.
Провалля у прірву Дніпра.
Жаріння голосів старої Руси.
Ушкалля. Узмалля. Узвалля.
Вичерпавсь драйв орди.

Ви вже занакровували
із  тіл запал під залпи.
Ви вже розпатровували
із душ хисти під свисти.
Ні, я обернувся в невидисть
стокрута розрухи і біди.
Проздригнувся із зойків
смерти  в усвист духів ідолів.

Знову ре-а-ні-ма-ція після оп!-е-рації.
Тіло, ти ще пожитимеш в нарації.
Ре-інкар-нація ліків в лики акції
після гіркоти, здолання дурноти.

Першу частину лікування тіло
знущається наді мною і я.
Другу частину лікування дух
знущається над свідомістю і ти.
Відпусти мені болі. Господи!
Скільки Україні боліти?

Невже невдача позначає
біллю на болі позатіллі  хвороби?
Першу частину життя
я знущався над тілом.
Другу частину життя
тіло і я уникає свідомості.
Сам себе знеболюю, тихо сплю.

Камінь у тілі турбує гострою біллю.
Тюрії, фурії, курії, журії, чюрії. Війї.
Аденома кровоточить і безпокоє тіло.
Гурії. Лурії. Вурії. Сурії. Щурії. Зуйї.
П'ю воду постійно. Я  борюся із тлінню.
Смак моїх страв відзивається
рвотою в тілі. Білий. Білий.

Лікуюсь лише відчуттями. І вірю в тіло.
Реанімуюсь лише  табу. Вірю лікарю.
Учусь виживати травмами.
Реінкар-нація персональних тіней.
Боже! Всевишній! Господи!
А у тебе немає приватних ідолів?