***
Слова застигли. Свічка згасла. Ніч.
Душа переросла старече тіло.
Очей проміння зблякло і зотліло.
Життя все зайве скинуло із пліч.

А що лишило? Образ і думки,
Записані в мережі, на скрижалі…
Було велике близько, стало далі,
Розгледіти щоб ми могли таки.

Але чомусь у світу сліпота.
Чи куряча, чи вікова, чи вічна?…
Звучить тривога награно панічна,
А він у благодать нас огортав.

Втомився поміж пастирів іти,
Бо всі учили щедро й без вагання…
Лишилися розгублені питання:
Чи він великий був? А чи святий?

Все на місця розставить блудний час.
Все буде так, як хтось із нас напише.
Упала мудрість у бездонну тишу.
Читає Бог короткий парастас.

02.06.17