*** Слова застигли. Свічка згасла. Ніч. Душа переросла старече тіло. Очей проміння зблякло і зотліло. Життя все зайве скинуло із пліч. А що лишило? Образ і думки, Записані в мережі, на скрижалі… Було велике близько, стало далі, Розгледіти щоб ми могли таки. Але чомусь у світу сліпота. Чи куряча, чи вікова, чи вічна?… Звучить тривога награно панічна, А він у благодать нас огортав. Втомився поміж пастирів іти, Бо всі учили щедро й без вагання… Лишилися розгублені питання: Чи він великий був? А чи святий? Все на місця розставить блудний час. Все буде так, як хтось із нас напише. Упала мудрість у бездонну тишу. Читає Бог короткий парастас. 02.06.17
|