о ці вічно сиві мороз і мряка
скляна мряка з дренчанням падає
вниз немов прозорий хмиз
болотний біс тут скрізь розкладує
мряка так мряка ладно вже
підкорюся ти звеш і маниш
як впаду я сіллю на дно твоїх калюж
нічних та вранішніх
я наче пес що весь із падла
зроблений та вкритий хутром кудлатим
блукав по місту і дощ на мене падав
падав падав
мряка бездушна холодна мряка маючи
мене в кишені ти зі мною ж у парі
заморочила мене так що я ледь знайшовся лаючи
в діру у хмарі
текла вода зі смердючих боків доріжками
навіть від смітників не пахло такою мукою
ми дрижали в підвалі в обнімку з якоюсь кішкою
пихатою сукою
читали усі молитви собак та кішок хором
грому разом зовнішнього жахались
і у процесі цього заняття ми втратили зовсім сором
сподіваюсь
ти мряка зла і прозора з небес зараза
серце на рейді судно без гавані
вже скільки разів я один та з тобою разом
ішов у плавання
і скільки разів я над хвилею добре витриманою
завмирав на мить коханець родич
і скільки разів я спав зі скелею вітряною
буквально поруч
з шістнадцятиповерхової височини кохана
ви сяєте мені вікном з монетним деревом
а я чудовиськом що на носі судна дивлюсь з туману і
удаюся вам чимось середнім між й..... та химерою