| Євгенiя Чупрiнамряка| о ці вічно сиві мороз і мряка скляна мряка з дренчанням падає
 вниз немов прозорий хмиз
 болотний біс тут скрізь розкладує
 мряка так мряка ладно вже
 підкорюся ти звеш і маниш
 як впаду я сіллю на дно твоїх калюж
 нічних та вранішніх
 я наче пес що весь із падла
 зроблений та вкритий хутром кудлатим
 блукав по місту і дощ на мене падав
 падав падав
 мряка бездушна холодна мряка маючи
 мене в кишені ти зі мною ж у парі
 заморочила мене так що я ледь знайшовся лаючи
 в діру у хмарі
 текла вода зі смердючих боків доріжками
 навіть від смітників не пахло такою мукою
 ми дрижали в підвалі в обнімку з якоюсь кішкою
 пихатою сукою
 читали усі молитви собак та кішок хором
 грому разом зовнішнього жахались
 і у процесі цього заняття ми втратили зовсім сором
 сподіваюсь
 ти мряка зла і прозора з небес зараза
 серце на рейді судно без гавані
 вже скільки разів я один та з тобою разом
 ішов у плавання
 і скільки разів я над хвилею добре витриманою
 завмирав на мить коханець родич
 і скільки разів я спав зі скелею вітряною
 буквально поруч
 з шістнадцятиповерхової височини кохана
 ви сяєте мені вікном з монетним деревом
 а я чудовиськом що на носі судна дивлюсь з туману і
 удаюся вам чимось середнім між й..... та химерою
 
 | 
 2007 © Євгенiя Чупрiна |