Повороти

Характер  - напролом...  За  манівцями – у прірву.
Харизма ламає хребти у глибинах гарячих вулканів.
Прописні темпераменти за край халеп!  Аж бац!
Легко зігнуті летять під три чорти. Легкі на гроші каїни.
Бодай лантухи  – скрізь! Навпомацки рам'я духу.
На голос ламаються спини від конкуренції поетів.
Орієнтації  без фібр і на колесах бісяться від  духу.
Включай уперті гальма, хай  гудуть колеса злетів.
Без Божої іскри шматки без імен – легіонами пруть.

Обертаються об’єми за енерцією ієрихонських труб.
Хвилюють кров землі, неначе  іржу перевтілюють залізо.
Без лабет кружала, аж іскри крешуть із вуст і губ.
Дерзання музик проти вітру скреготить виразно.
Тьху, на всі кризи, що йдуть з-під зябріння моніторів.
Тьху, на всі сторони волю, один раз на віку люблю.
Одним махом  усю стотисячну совість під п′яту орію!
В домовину душа не тікає, і дядько під кулю ставить клешню.
Від крихт тільки пух летить, а від сліз – кров в очах.
Путівка в криницю,  як розстріл,   - кулею в лобешню.

Хай-но пройме кляту наснагу, кресону без покриток.
Кишить  втеча у джерела, у загорьоване добро.
Вговорив  безодню  кожнісінький день здригатися током.
А тут шаленіють розпачі із перлинами гріхів  у бровах.
Ласкавий вій вигнав усіх поетів  на самоаналіз.
Вицокує високими котурнами віру у млин історії.
Наговорили казок на ціле місто, а очі  їдять душі без сліз.
Не вміла сила  читати одкровення – кругом одні надії.
Вільний від солідарності спів, і той без слів, не псує нерви.
Промацав  життям Божі ініціативи, і не допив чарки.
Хай Бог простить мої криваві гармонії, що в очах  ревуть.
Проспівав голову з торбами і клянчу  під арками.


Чого  микатися  пілігриме?  Переляк  від сходження на трон.
Зідрав живцем усі реальності, зжив зі світу усе дійсне.
Тепер одні мари знімають  останню бронь на правду.
Зціпивши зуби, відсік час.  Як лиз злизав усі   самовияви.
Прибив, закопав,  насипав сотні курганів, аж в очах зеленіє.
Вихор, мощі,  гіркі  лаври, здав на м'ясо  істот без мрій.
Іди пілігриме  в альтер, вітай шкури, їй-богу, не  засатаніє.
Оптимізм у ментальності  спіймав  твій інтелект, що в архівах.
Гляди,  наб';єш оскомину,  - а нащо  тобі уміння римувати?
На  досвід не треба звуків, досить звести ілюзії у казуси,
А рефлекси напружать драми, звісне діло,  не без трагедії.
Звали  на плечі оці химери, зачепи за живе гомін на майдані.
На яку пиху зашивати у роти символи,  ритуали, культи.
Хай буде народу одержимості  здобувати роз'ятрені серця.

Ой, як зачерствіли інстинкти в затятих ролях, бодай що душі!
Бунтують обертом емоції, захлинаються нараціями тотеми.
Проти табу одні ярма, а парадокси без одкровення – революція.
У петлях заціпило страхи, злі прокляття  з усіх боків сцени.
Зв′язали покаяння, дивись,  одні неврози в уявах дітей.
Сліпі стереотипи, навіть пам’ять не передбачає той світ.
Благословив  упередження, треба щось робити із забобонами.
Забрав Господь  райські решета, - ...
Чи пекельні парадокси скоро заквітнуть?!