Ти просиш вірш читати, а сама
То засинаєш, то вчиняєш тісто.
Спогадки обсідають кружкома.
Бредуть музики-тумани троїсті…

Сліпа Мариля чеше кошенят,
Яких у дев`яності закопала.
Коркачці зле: стосотий шовкопряд
Звиває кокон, а долоні в`ялі…

А їй ще пасти свашчиних корів,
Поїти Пенелопу й Ваню  -- з мушлі…
Між нами-ними – беззмістовний рів.      
Усі – вмирущі……………………………

Хто яблучко твоє, матусю, вкрав?
Принишк садок в очікуванні Спаса.
Тут смоківниці. З них повзе кора
У криля м`ясо…

Бабуня знає, що прийду по суп.
Її вікно заплакане, червоне.
Сім кроленят у пелені несу
Крізь житні гони…

І вовкодави, і зайці – на «Ви»,
Хоч писки й списки в чорно-бурій слинці.
І не зустріти батька, хоч реви,
На серць зупинці.

Беззуба білка торсає горіх,
На сир міняє… Сир – на дрантя й ночви.
Мій Вольдемар куняє з «…Боварі».
Я в Гагри хочу…

Цей словодощ – на благо кропиви.
Епоха жалю. Пухирі – з тротилом.
Хтось підриває рай, а ти живи…
В молитві – сила?