Ти просиш вірш читати, а сама То засинаєш, то вчиняєш тісто. Спогадки обсідають кружкома. Бредуть музики-тумани троїсті… Сліпа Мариля чеше кошенят, Яких у дев`яності закопала. Коркачці зле: стосотий шовкопряд Звиває кокон, а долоні в`ялі… А їй ще пасти свашчиних корів, Поїти Пенелопу й Ваню -- з мушлі… Між нами-ними – беззмістовний рів. Усі – вмирущі…………………………… Хто яблучко твоє, матусю, вкрав? Принишк садок в очікуванні Спаса. Тут смоківниці. З них повзе кора У криля м`ясо… Бабуня знає, що прийду по суп. Її вікно заплакане, червоне. Сім кроленят у пелені несу Крізь житні гони… І вовкодави, і зайці – на «Ви», Хоч писки й списки в чорно-бурій слинці. І не зустріти батька, хоч реви, На серць зупинці. Беззуба білка торсає горіх, На сир міняє… Сир – на дрантя й ночви. Мій Вольдемар куняє з «…Боварі». Я в Гагри хочу… Цей словодощ – на благо кропиви. Епоха жалю. Пухирі – з тротилом. Хтось підриває рай, а ти живи… В молитві – сила?
|