укр       рус
Авторов: 415, произведений: 44157, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2013.02.23
Распечатать произведение

Иван Редчиц

ПРО ПОЕЗІЮ

Уладзімір КАРИЗНА


Чи не забагато говорим про вірші ми,
Тему суху цю гризем і гризем:
Вірш – це стіжок вивершений
Чи неораний чорнозем?

Чого тільки не плануєм
                                        і не пророчим,
Не видаєм атестацій яких!
А вірші призвичаїлись,
                                      як півні,
                                                    лопочуть,
А влетіти не можуть
До сердець людських.

Часом бувають рідкісні й варті,
А від того
На душі, як раніш,
Бо чимало віршів,
Як і їх автори,
Тримаються… де  є книш –

І дивишся
                  вже й увалився в крісло,
А щирому серцю –
Зорі й плато:
«Шановний добродію, кепсько…
Працюєм, а нас не читає ніхто!..»

Читати поетів давно перестали,
І це великої
                      варте сльози…
Здається,
                 Купала
                               зійшов з п’єдесталу
Й пішов,
                щоб нарізати вдосталь лози…
1981


Уладзімір КАРИЗНА


                ПРА ПАЭЗІЮ

Ці не замнога гаворым пра вершы мы,
Тэму сухую грызём і грызём:
Верш –
             гэта стог завершаны
Ці бясформены чарназём?

Чаго колькі ні плануем
                                       і ні прарочым,
Ні выдаём атэстацый якіх!
А вершы по-ранейшаму,
                                         як пеуні,
                                                        лапочуць,
Ды узняцца не могуць
Да серцау людскіх.

Часам бываюць радкі і вартыя,
Ды ад таго
На душы не святлей,
Што многія вершы,
Як і іх ауторы,
Трымаюцца… дзе цяплей  –

Глядзіш
              ужо і уваліуся у крэсла,
А шчырае сэрца
Спальвае жаль:
«Іван Дамінікавіч, кепска…
Працуем, а нас не чытаюць амаль…»

Хадзіць да паэтоу дауно перасталі
І гэта варта
                     вялікай слязы…
Здаецца,
                 Купала сышоу з п’едэстала
І моучкі пайшоу,
                            каб нарэзаць лазы…
1981

2013
© Иван РЕДЧИЦ
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании