Постукали тихо – вставай, відчиняй…

Заходить до хати сумний Миколай
І просить погрітися. Шапка, ліврея…
Він сушить онучі на батареях
І шубу до грубки підносить. Лице
Застигле, холодне… Сумними очима
Встигає побачити – діток нема.

Зима перегрілася і захворіла,
Тому й поливає. Намокла земля
Калюжами ловить наближення свята,
А вічний слуга йде від хати до хати
І радість приносить. Самий, наче клоун,
Самотній, чужий, не потрібний нікому
Протягом року. Лиш нині… Рахунки
Такі, що від тебе сюрпризи, дарунки,
Тобі ж ні привіту, ні доброго слова…

Зігрівся. Просох. Ну, бувайте здорові…


18.12.11