Постукали тихо – вставай, відчиняй… Заходить до хати сумний Миколай І просить погрітися. Шапка, ліврея… Він сушить онучі на батареях І шубу до грубки підносить. Лице Застигле, холодне… Сумними очима Встигає побачити – діток нема. Зима перегрілася і захворіла, Тому й поливає. Намокла земля Калюжами ловить наближення свята, А вічний слуга йде від хати до хати І радість приносить. Самий, наче клоун, Самотній, чужий, не потрібний нікому Протягом року. Лиш нині… Рахунки Такі, що від тебе сюрпризи, дарунки, Тобі ж ні привіту, ні доброго слова… Зігрівся. Просох. Ну, бувайте здорові… 18.12.11
|