Признайся, що накоїв, пташко.
    Чи знов утратив ти дар мови?
    Давай так коротко і страшно.
    Я загартована, готова.

    Я не сваритиму, не мама.
    НЕ грайся в бетмена-героя.
    Не компонуй сльозливу драму,
    НЕ муч свій мозок гемороєм.

    Ну що, з вікна стрибати буду?
    Розбив серденько любий мачо?
    І що воно тепер за люди?
    Пісочниця за ними плаче.

        Ірина Вівчар, Плаче пісочниця

Іди до неї! (пародія)


Ну що накоїв? Признавайся!
Де знов напився до безтями?
Чи у штанці напісяв знову
Від радості - дійшов до мами?
І де тебе чорти носили?
І де подів усю зарплату?
Купив три ящики горілки...
І де вона? Дістав по блату
Мені щось цінне? Подарунок?
Не зображай себе героєм!
Ти не прийшов - тебе принесли
Всього в синцях і гемороях!
А ця помада між очима,
Брудна без гудзиків сорочка...
Я не сваритиму - не мама,
Не плакатиму - я не дочка.
Ти був із нею? Зізнавайся?
А потім вже напився - знаю!
Пісочниця давно на тебе
Підступно й хитро зазіхає.
Візьму пательню і - по попі!
Візьму качілку і - по ребрах!
Якщо пісочниця заплаче -
Нехай бере! Мені не треба!