Признайся, що накоїв, пташко. Чи знов утратив ти дар мови? Давай так коротко і страшно. Я загартована, готова. Я не сваритиму, не мама. НЕ грайся в бетмена-героя. Не компонуй сльозливу драму, НЕ муч свій мозок гемороєм. Ну що, з вікна стрибати буду? Розбив серденько любий мачо? І що воно тепер за люди? Пісочниця за ними плаче. Ірина Вівчар, Плаче пісочниця Іди до неї! (пародія) Ну що накоїв? Признавайся! Де знов напився до безтями? Чи у штанці напісяв знову Від радості - дійшов до мами? І де тебе чорти носили? І де подів усю зарплату? Купив три ящики горілки... І де вона? Дістав по блату Мені щось цінне? Подарунок? Не зображай себе героєм! Ти не прийшов - тебе принесли Всього в синцях і гемороях! А ця помада між очима, Брудна без гудзиків сорочка... Я не сваритиму - не мама, Не плакатиму - я не дочка. Ти був із нею? Зізнавайся? А потім вже напився - знаю! Пісочниця давно на тебе Підступно й хитро зазіхає. Візьму пательню і - по попі! Візьму качілку і - по ребрах! Якщо пісочниця заплаче - Нехай бере! Мені не треба!
|