Зось, орігамі в ілюмі... Невігласи знову шизіють... Чпок! Не сміється Масяня. Хана усім гаспидам! Гє ж, яке щастя!.. Не діють під Лисого, гребінь якого сховала Росяня. Я ж помру тебе так чекати. Ша-ла-ла, по бистрячку, уперед. Уф, жиган, я вогнянка за раєм. Геть усі, - вертоліт в очереті! Виставляє ген зоогаєм. Я ж помру тебе так чекати. Жа-ра-ра, божевільна водичка? Не врятує, якшо з бодуна відірвався, налаявся, ничка, не шкода, одиначка, однак. Я ж помру тебе так чекати. Ша, понти, це ж не ті, випендраси. Фейс, не прикид, нас, жужиків, взув. Е, мармизний співальник без раси, вошолувий шахрай дженджерух, я ж помру тебе так чекати. _________________________________ Кльово стьобає ця блямбія в шарапагах! Йоханий день калампоцає, з дусту. Канай у казенку, цілуйся салага. Кохай ірокеза з імбецилами глудзу. А Зюзік й Зозулька кохаються у Зімбабве. Здається, Замбію милував шуганий зек. Ялово стьобнули в одній стаканерії бляйбу. Халепа в Тунісі, так ще й туди ж усю грець. Пласке орігамі Європи. Сосулька на сонці плаче ... Як ллє над гробами! І гатять, як греблю, рови. Чи стріха поїхала! Чи губ у соплевичів бракне? Комусь так хотілося, щоб крила перелились ... Дні швидко згоріли. І легко орлики рвуться… І ніжно мазепинки жнуться… під сльози урочі… Галімо рвуться бендерики на сорочих. Трясе попід небо, аж губи гірляндами гнуться… Забути ці ігри, і в суще вікно, у соснову передранкову вологість фата-моргани. Багатозначним гукам шукати основу, і іншого не помічати, окрім пані Ганни. Іду в партизани. Ці сосни високі не тому, щоб знати погоду в сізо, чи в усьому. Із флоту моряк зайшов в пропаганду бездомну. Обшарпаний геть, бо винний всупереч всьому. І кожній куманці - нові мрії в вуркайну, розказую - вірш, який не почують - "таргани" . Все інше - не більше "Ого"! Усіх занесе ураганом звіряча навала марнот від фанатів з Мілану. Ждіть – свіжини - до відьом, до піхов вулканів, Ждіть змія, аби таврувати фантоми. Знов місто горлає, фанати ідуть з тамерланом усе зачищають у місті святої Мадонни. Здорово! .. Обняв генерал атамана! А ти, все той же - базіка, для інших. Стоянка тачок ; пасовища для Пхеньяна! Ти що? не Ангел? Невже, ти став розумнішим?! І слово твоє – не те! Ні сплутати - ні надпити. Огранений час, віжечкам будеш потрібний. Звичайно ж, лавіруй! Борись, щоб з владою пити! Яку благодать наливають відважним і здібним! Ти кличеш? Мене? Ні,я поспішаю За мури. Бувай, віддихай. Ну, знаєш, без шансів. Я п’ю за здоров’я! Хай сонце усіх зустрічає. Під світло ялинки, Левіафан, забацаєм танці!
|