Я  можу лише констатувати  свої  художні  смаки чи практики
і визначити, з яких ліричних  «впливів» я зазнав смерті.
І вже не цікаво, хто були мої вчителі.
Наприклад, моя барокова лірика – крамольна для патріота,
моя метафізична поезія  – не врятує від війни між різними світами ,
моя поезія рефлективного характеру – розламує закохане навпіл  серця,
і навіть інтимна лірика, в якій домінують розмовні інтонації,  зачерствіла в груддях.
Стомлене серце – ледь  живе, йому потрібне оновлення .
Щедре добро  перетворюється на розповідь про життя.
Один із найцікавіших, мій смак, і той змінює естетику.
Тільки сенс життя  може розставити все і всіх по своїх місцях.