***
Та де вже Рим - то лютий вбогий,
все сіре, як не повернись,
і чорно-сірі всі дороги
вздовж поліклінік і крамниць.

Та де вже Рим - сум вище норми,
буденних втрат розумний хід.
Звичайної занепад форми
і розпад часу в плині літ.

Та де вже Рим! В почтову скриньку
так, час від часу зазирнеш,
все гостя ждеш хоч на хвилинку,
чи то листів живущих ждеш.

Та де вже Рим - все не сидиться,
бурчиш - погода не така.
Нема ночов, щоб утопиться,
повіситись - жаль мотузка.

Та де вже Рим! А все ж є віра:
спливе з водою все мутне,
мине навальна хвиля сіра
й тобі твій маячок моргне.

1963