укр       рус
Авторов: 415, произведений: 44608, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2008.05.04
Распечатать произведение

Сергій Татчин

Вірші

Коли Бог обрiже тоненьку ниточку
на якiй висiло розпечене сонце
і воно повiльно покотиться на захiд
де червоне вiд сорому впаде за лiс
коли Вiн пiдкине в темнiюче небо
повнi пригорщi яскравих зiрок
і вони залишаться там тремтiти
рiзнокольоровi як моє життя
коли вздовж по мiсту потече прохолода
а за нею дворами пiдступний морок
і стомлений люд поспiшить додому
запалити кожен своє вiкно
ось тодi я залишусь наодинцi з минулим
але це вже нiколи мене не злякає
бо все що я маю – це тільки зітхання
ось так я пишу
свої вiршi.

Коли сон-чаклун прокрадеться навшпиньки
та вiзьме за горло моїх сусiдiв
і вони похиляться як побитi
щоб побачити мару про тихе щастя
коли раптом подзвонить моя знайома
і крiзь силу промовить «Приїдь до мене…»
й ми займемося тим що почнем шукати
із її лабiринтів останнiй вихiд
коли сила до вражень залишить тiло
а бажання замiнить iм’я на втому
щоб бездумно лежати й дивитись в стелю
нi живим i нi мертвим – посерединi
тодi в тисячний раз я вiдчую самотнiсть
але це вже нiколи мене не злякає
бо все що я маю – лишень почуття
ось так я пишу
свої вiршi.

Коли заспаний ранок припаде до вiкон
щоб розгледiти схований з ночi розпач
й стане пильно дивитися i мовчати
і лице його з чорного зробиться сірим
коли мiсту у вуха наб’ється гомiн
і будинки розкриють байдужi очi
а по жилах дорiг розiллються люди
щоб без впину шукати причину жити
коли вранішнім птахом відверте серце
за святими піснями злетить за хмари
щоб згори милуватися бiлим свiтом
й видивлятись дорогу на Батьківщину
ось тодi я залишусь наодинцi з майбутнiм
але це вже нiколи мене не злякає
бо все що я маю – це тільки надію
ось так я пишу
свої вiршi.

2003
© Сергей Татчин
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании