Не бійся каменю і скла,
холодний тік холодних віч,
я з жерла попелу й тепла
іду із рук у руки. Ніч...
Завмерли поверхи й тіла
і сходи брови опустили,
асфальт мовчить, земля ж не спить,
колосся-коси, мідні жили...
По них тече вода брудна,
сміття, помиї, вихлопні,
цигарки...хитрий погляд дна,
вино...і вже ми не одні.
Приблуди міст, та не цеглинки,
а так...пісок, пісок, пісок,
дрібні, але на нас ваш крок -
лише на мить сипкі відмітки