Героям Крут

Чуєш беркуте, гул гуде будь-де, це тележурень.
Чуєш, цей Круте-мучень, цей бусел з Гурень!
Тут же був смерть-гук, з гужем, з туше-резюме.
Тут же був герць-звук, гук-гук з перегурем.

Вередун-бубен б’є безсмертну в темп!
Цей гурт уже стеле велюру ущент,
безвучне-бентежне-буремне звук з тенет,
б’є белебнем прелюд будь-де,  – кудь-де!

Круте! З ржею в цей бункер бере ущерб,
Все дужче-дужче юне веде, в людське пре.
Веде сумну фугу у лук-степ в феєру-рекрутську,  
стеле в зелене, футуре секунду, хлюпне.
 
Мене звернув веремень-дух в хребет.
Мене зве берест з верб у вергун-тютюн.
Чуєш тут гуде  гул,  - гу-гу-гу!- б’ють чергу.
Чуєш гуде, душе-сестре, в герцу.

це дуже претрудне мене жде штурм-Гугл! –
Чуєш, всеруке-струмене, цю пелюстку
б’є дух пеленг й безум в єсьму всує.
Егеж, отут  велет-редут не урве гру дерев.

Чуєш, урвеш щуп людей,  урвеш увесь сервер,  
урвеш весь реєстр й урвеш увесь гешефт.  
В худе переступ, вперед  в смертельну смердь.
Гей  склеп  в печерне метнув все звергнуте з небес.

З круч пне до Крут,  п’є чумне
й клекче у вгрузлу землю.
Егеж, несе вертун серед веж  
В зух-неземне вертлюже лебідь-вертун!

Мене все дужче рве, в  джерель реве  березне,
жене кревну череду  вперед, в небесне дме.
Чуєш, в тебе перетруджене серце рве мечем!
Егей, репне геть все,  лють, ей, зуде,  трудну муку.

Жертвенне  сердь пече суєт в мене.
Тьму гуде, не збреше люд цей пурпур
Бере в тебе, Круте,  - цей день безмежне,
Тхне червнем степ,  хрест  буре всехресне