не дивись у дзеркала крихітко не дивись
коли мильні бульбашки в обрисах світла вибухають не досягнувши мети
зроби щось корисне сплануй свій відступ підлогу насамкінець підмети
площі пусті розрахунки чим має стати ця звільнена площина
життя геометрія співу мелодія надто проста
не дивись у дзеркала крихітко тріщини йдуть горлом
скронями волоссям колись густим
друзки вкривають підлогу впинаються в шкіру втім
ти віриш в краще любити себе безпорадне кохання
хто перший здасться з вас двох
скільки ще буде крові на шкірі чужих вологих підлог
не дивись у дзеркала крихітко
там пустка що захлинається димом твоїм
все палиш ці дешеві цигарки залишається тільки дим
розтинати світло бризками попелу на пласкій поверхні землі
малювати номери телефонів на зламаному столі