| Лажа фантомів на сейшен 
 Тут лусни викрут всеімущих! Курці присутні! Свисти у свінзі!
 Гудуть хули. – Грузи, відчувши!- Під’їзди гучні, свинюшні!
 Скиглючих, - друзі-віщунки! – ну, зупиніть сліпих, в них пільги!
 Тут штучний путч свистючих кукл здушив трудницьких!-
 
 Ми – дужі друзі, ми - плуги!  Мусим труситись в синюшниці?
 Йдіть - крутивуси- трудитись, - ми - вінницькі з крутих Бугрів
 мусим здійснити штурм і скинути вугрів, смикнути - зшизілих.
 У світі – стіни курінні і зручні, - від глиб - шипучі душі.
 
 Всі путні зсунуті в кліщів сліпучих, - тупі дрібушки, –
 Ви, - тихі кібці  із юрми, -  співучі, -   усіх рвучких струснули.
 І пнувши в груди тінню, змусили убити душу Грицухи!
 Ви змусили  злючих  трубити в  крутище лігв тріскучих?
 
 Синюшні гнулись – в скруті, зігнуті - в мулі, кричущі – в чучулі!
 І-звідки вилупились ці поминки? З тьми-тьмущих, із трущів пиндючних?
 Ми – тут усі вимирущі - із тюрм і в тюрми!- Ми всі - скрушні!
 Візьму, зумію, -  викучму  із збруї – розвидуднюсь  з Руси!
 
 - Бубух! – руські шуркнули в Крим. -  Тюхтіївські свідюри! –
 Шусніть, звідси!.. – Пиндючливі, хитрющі. – Нуртуючись!
 Ви сплюхи-жирнющі,  ви- кубушки! Жлуктіть війну.
 Усіх струхніть в кут пуфиків! Плюхнулись підпухлі муцики!
 
 Культ дідухів звихнули! - Зліпили утиск в дискурс культури!
 Шпурнули під  вурлів, - вісім півшкур здули в цибух.
 – Дзуськи! Хлиснули! Хлинули купчиків,  всунули три
 хрускітні купюри –Хрусь-Хрусь! Пчихули! Підлючні!
 
 Трутні від купчих щурів між шури-мури, - збули усіх в кусник.
 - Ви -  куці ліліпути! – Іду! – в буці!  Ви - тільки гикнули
 Іду - і гуцнули,  – усі ці кухлики підпригнули! – Ви - згулькнули!
 Усіх  тут в сутінь тріпнули, усіх  тут люті зігнули.
 
 - Ви - підтупніть в інституті, - Сійнув ці смути, - згрудуючись,
 - штурх-штурх! - пніть. Змускулистились здвигнули   дружбу - відкликнулись.
 З хунти кудись - гуркнули кулі, - злигнули.
 Дзюркіт душі - у світі сюркнули! Вирили, видушили силу
 з мускул – людські  гущі! Ви – тінь від дружби, чи від служби?
 
 Тюп-тюп, - гурт! - Він тип - з тюрми. Зі служби усіх пічкурів видудлить.
 Щурик  війни - шурик відпущений!
 Хрін їм, мікстурний, - і суд! Бунт усіх невмирущих!
 Білі  усунули усіх віруючих. Скурвуючий крик вигулькнув.
 
 Міхурник спіркнули - чурсуючі кулі. Фу-у-гу! - У вусі, - фу-угу!
 Візьми мишу, - туди,  нюшкуючим! Привіт! Душі - не зрушуй футлі!
 Фуфлили кудись дим юдушний! Сиджу. - Сиди! - Вуси вспухли.
 Де свічки? - Згубили.-  Дурнів відкрили гурту!
 
 Жмурик, ти стрункий? - Ні, гнучий! Зух, втух, від усіх, ми - у скрусі!
 Лусь-лусь-лусь! – Бурмили! Візьми усім увімкни - музику!
 Кулі згуркнулись в  юрмі. - Утвір в жмуті.
 Пурнурні Нюшки! Три туші.  Ти - живущий! Ви врубили вітру!
 
 Хруск! – шусть! - Тітусин русий! - Тітушки стріляють у душі.
 Труський, – подай жгут!  Лусь-шусть-лусь-шусть!
 Кучугурний бурхнув  на руки  спирту, - тупіт міціпури!
 Хрупіт  в купі, - їжу з'їли. - Шрусть-хрусь-шрусть-хрусь!
 Кричу юрику,  - у вусі -  Гур-фур-фур, - з вітру - дві кулі!  -
 
 Крусь-крусь-крусь.. - Дзуськи! Ми -  зустрілись, скупнились,
 притупуючись, - тпрусь-тпрусь! Усім від купчих, - щури  в сумбурі!
 Цюрк-цюрк, - в юрму - усі в пурпурі. Культуру юрми із  бурих  і юних.
 У ніч - пічкурників – у дві смути!
 
 Мілюпунь, - юрунь-ірунь, – бухнув. Ти буцім-ні, -
 віщунський  слід із клунь! Гуркіт, - дідуню! - тут
 трупик з думи. – З грудьми у груди - з брухти, - бучуйгур.
 псих, -  свинюшник - зикнув під ніж!
 
 Тут жити  від  лунких димарів, тут і - бус.
 Іду в бус, - туди від глузду - від джигунів-дикунів.
 У,    чудіки, - у них  покинуті бурси - ну, дурисвіти!
 Тупі скрутили сутужну силу в пів тулуб!
 
 Ви, грубі тухлушки? Усі - в дружину!
 Ти  -хтивий бізнюк! – Бжуг! -
 Викинь - шлюбні ігри із глузду!
 Цю круту  сільську Килину! – в три тюті!
 
 В будинку були зігнуті ключі  і спирт.
 – Луп-луп, - в цілющу дюру, - Стій!
 в бузу зігнули ключі – в круглу скруть!
 Луп-луп! - відрижку   витруїли - із ступ  - із пуп.
 
 
 Худі і душні випуклі  дві бульки жмурчиків  вилізли  в ніч
 Дивись, в цю жирнющу квітку з  живильних  тлумів – їхні піжмулі.
 Із міських рушників – в лункі шпигунські  підцугилки – три кулі.
 Тільки усім блискучим  ту  чи іншу пігулку – сучі дулі.
 
 Дві стильних щурились,  від пискливих вітрів  курвились,
 Фуркіт,- вірус  дужих вітру грузить – міцний гривнюк
 Підбурник мук для публіки,  - гучні шурини, -
 Сурми чітку в’юнку думку - в свою думу сюркнули.
 
 Ти Із струн-чубів, із рухливих ликів, - і  у тім – штурх, - у твір, -
 Від слуху - у щирі вірші - із рушниці  - вс тупити в  культуру.
 Живущі титусі пішли у штурм, - їхні вуглі втнули скрутну тьму,
 Снігурки юрились і  вільні  дуби – пурпурились в зимку.
 
 Шкурник згусли злістю, - в гірку пілюлю  мікстюрну!
 Пішли в суспіль,  - дух Ісусів вкинули в густий лютий дух!
 Ми – люди в ділі.  Вогонь покришок гострющий.
 Ну, чи вийду  із-під хвилі індустрій -  у  шустру хвилю?
 
 Ух-ти, який  дим видушив, змусив жили  пружити.
 Ну, ти, що не чуєш  грубу кулю? Там стріляють.
 Лютуй і нуртуй, а то все життя - жуйку жуєш!
 Ти ще не змінив свою  кислу міну?
 Вигрузи свою волю із пут и і будь отут.
 Нас не зуміють пнути з майдану.
 Ми - втнули власну велику мрію.
 
 
 |