Люблю іти, щоб сніг на віях танув –
Сто днів снігів, приспущених небес.
Молочних вулиць в тиші філігранній
І білих витинанок з-під колес.

Люблю розмах завіси снігової,
Поснулих площ оновлений декор,
Сліпучі оксамитові покої
І сиплі перемовини валторн.

Дерев важку і пишно збиту пряжу,
Гарячий видих і холодний вдих,
І все, що вітер в сутінках розкаже
І що змовчить і приховає сніг...

Люблю в твоїх долонях відігрітись...
Всього тебе... Всього тебе! Бо – ти!
Й коли над нами пригасає місяць,
Щоб нашу таїну уберегти.