Життя прожить — не поле перейти.
Ця істина давно усім відома.
Однак не всім дано здолати втому
В дорозі до життєвої мети.

А лише тим, в кого вона чиста,
Прозора, наче світанкова тиша.
Тих у дорозі береже Всевишній
І їм дарує довгії літа.

Не для гульби літа, а для трудів
В дорозі тій, що їм обрала доля,
Щоб кожен з них мав свій окраєць поля,
Який зорав, засіяв і скосив.

А Ваше поле — он яке воно,
Найкраще з тих, що Ви могли обрати
І протягом життя його зорати,
Посіявши добра і знань зерно…

Добра і знань Ви стільки роздали,
Що неможливо і порахувати.
Були і є за батька і за матір
Тим, що путівку у життя дали.

Так дай Вам Бог й надалі  вести плуг
І ясним оком оглядати далі.
Ім’я вже Ваше вписано в скрижалі
За добру справу розуму і рук.