укр       рус
Авторов: 415, произведений: 44153, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2014.11.30
Распечатать произведение

Евгения Бильченко

Госпіталь



Воєнний госпіталь в Ірпені.
Пацієнти з обличчями мертвих Будд.
Сосни сплять стоячи: уві сні
Вони бачать Америку й Страшний Суд.

Старенький служка скиглить про православ’я.
На КПП ошивається радісний протестант.
Вицвіле на його футболці «I love you»
Схоже на посланий небом, проте запізнілий, грант.

Працівниці з місцевого клубу
Тролять солдатів бездарними текстами.
Солдати мовчать. Вони завжди мовчать. За ними – немає
боргу.
У будинку навпроти живе косоокий тесля:
Коли він хоче зробити стіл, –
Виходить труна на високих підборах.

Я читаю їм вірші (читаю стисло, бо обмежують працівниці),
Читаю про «щось нейтральне»: про війну, сказали, не
можна.
На відміну від сосен, − мені вже давно нічого не сниться:
Ні Голгофа, ні Голівуд –
Ні щось протилежне, ні щось тотожне.

Коли смерть стоїть за спиною, як блудний син,
Не наважуючись заступити за твій поріг,
Хочеться бачити тільки чесних людей −
І тільки хижих тварин:
Годувати їх з теплих, як шахти, рук − десь на Холодній
Горі.

Харків – місце без винятків унікальне.
Донбас – місце без винятків просране.
Київ… Місце банальне, як студентська їдальня,
Де товклися ми, де товктимуться наші діти порожнім
просом.

Діти, нарешті, виростуть, перейнявши наші каліцтва і
міражі.
Вони будуть ходити в богему, як ми ходили під міномети:
Дівчата всміхатимуться чоловікам (переважно чужим),
Чоловіки всміхатимуться у відповідь,
Почуваючи себе метрами.

Воєнний госпіталь в Ірпені.
Самодіяльні хори з райцентру – офіціозні й кумедні.
Сніг засипає все – навіть чорні халатики лікарів.
Снігу байдуже,  куди падати:
В нього нема документів…

−   Ти знав про це? Звісно, що знав!
−   Знав, та не говорив.

23 листопада 2014 р.

2014
© Евгения Бильченко
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании