Струмки  хлюпочуть
І  небо  висне,
Вітри  запекло
Жахають  свистом.
Похмурі  ранки,
Нудні  обличчя,
Байдужість  стогне
В  обіймах  звичних.
Замерзли  в  серці
Бруньки  надії,
Весняне  сонце
Їх  не  зігріє.
В  очах  скресає
Наївна  крига.
Сльоза  стікає  -
Це  не  відлига.
Струмки  хлюпочуть
І  дума  сниться:
Душа  в  калюжі
Висить  на  нитці.
Згори  грязюку
Відображає
Пречисте  небо
Життя  минає...