акваріум ночі.
я в ньому - риба.
бо тільки й умію
жменями жерти
пігулки-зорі.
за ніч до смерті
вже байдуже – справді!-
чия то хиба
що дафній завжди
не вистачає.
кричать одчаєм
скляні очиська.
дарма! не чують
і ті хто близько.
вони ж бо мають
горнятко з чаєм
і тепле ліжко.
до риби - що їм?
моя луска для них -
зайвий виклик.
у мене - плавці.
у них бо – ікла.
вони - по двоє.
а я - не воїн.
я просто риба.
чого їм треба?
я знаю – хліба.

...а в мене – НЕБО...