– Куди мені?
            – В берег!

А берег – скеля:
висока, вперта.

Розбилася…
      – Де я?

Докупи – по краплі,
по бризці, по нерву...

– Гойдливій, звабній,
куди мені?
      – В берег.

А берег – піщаний:
ні за, ні проти.
Гримаса щастя
зсудомить рота…

– Куди ж мені?
      – В берег…
Немає ради!
Чужий, як і мертвий,
повік не зрадить…

…Отут, де заплави
приплив голублять,
принишкну я в травах,
що воду люблять.

…Густим очеретом
ростеш крізь тіло.
– Мій береже, де тобі
заболіло?