В чорній шибці свіча-одиночка
недовго житиме –
як тоненька цівка молочна
на скибці житній.

Підвіконня заставлю свічками –
хай скло подвоїть.
Процідись, молочко, в вічну пам’ять –
зроби живою!

Скиба аспідна зводиться хлібно,
та жалить крихтами.
…Ох, не всі свічки горять рівно...
Хто тут дихає?