укр       рус
Авторов: 415, произведений: 44155, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2009.09.01
Распечатать произведение

Ника Новикова

Чотири стоп-кадри [2] (теорія відчаю)

[п’ять-кадр]

Не я так хтось мене нанизує на спиці,
і в'яже шалик чи скоріше мертвий вузол.
і світом, гратами почерканим, в вікні
червона тиша розсипається, що ртуть,
червоне очі не витримують, печуть.
(і руки долу, наче докір...)
сонце в лузу зіниць втрапля;
і тільки синє небо сниться
мені.

[шість-кадр]

і кожен день всього лише пілотна серія
вдягаю сукню потім кеди йду у мерію
така з тротилом у зеленому пакеті
пакет лишаю у якомусь кабінеті
мене звичайно помічають б'ють ногами
(бітженерейшн тайлєр дьордон так я з вами!)…

[сім-кадр]

а там зневірююсь зрізаю довгі дреди
усі пацифіки беру знімаю кеди
і йду у найманці уся така без б
спочатку бах собі пускаю в скроню кулю
дивлюсь як кров'ю захлинається людина
в мені а потім тільки тінь нервово курить
під ноги спльовує ненавидить себе
шепоче щось сама собі про суки війни ці
і цілить всіх хто їй нагадує покійницю
(бе-беееееех!)

[вісім-кадр]

і кожен день всього лише пілотна серія

не я, так хтось, мене нанизує на спиці;
і руки долу, наче докір... я байдужою
до всього більше вже ніколи не видужую.
і лікар в білому просвічує зіниці,
шукає відповіді в стовпчикові ртутному,
шукає відповіді під моєю сукнею
(так ось навіщо я тоді вдягала сукню!),
мене питає: що ти скажеш, що ти можеш?
(кажу: ну лікарю... він: можна просто боже)

а я
я кулька
на тоненькій білій нитці
собі гойдаюсь в сантиметрі над землею
така гумóва
піді мною бите скло
і все що до – того нічого не було
і все що бите – то колись напевно склею
а ще
болить
бо часом небо небо сниться
я боса йду собі по зрошеній траві

і синє небо небо синє у крові…

(перебиває: божевільна божеві…!
і замальовує бере червоне небо
і зве синдром своїм своїм коротким іменем
і вже планує публікацію чи дві
про вплив оточення симптоми і критерії
про сублімації
про комплекс каяття
а я повторюю у двері ледь прочинені):

і синє небо небо синє у крові
………моїй розчинене
……………………………розчинене
…………………………………………розчинене
і кожен день всього лише пілотна серія
життя


[стоп]

2009
© Ника Новикова
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании