Темними метеликами ніч
сідає на долоні ліхтарів.
Чорне крило темряви
огортає твоє вікно.
У твоїй кімнаті лишаються
тільки невиразні силуети.
І серед них – ти. Не треба світла.
Не треба виразності.
Ти вмикаєш старий,
давно завчений блюз
і виконуєш танець самотності...
Зливаються звуки і рухи.
Опускаються повіки – і зникає все.
Лишаєтесь тільки блюз
і ти.
Навіть не ти, а
твій самотній танець.