Ведеш алеями... З очей
Любові зойк луна:
„Змела сніжинки із плечей –
Бере в полон зима.
Не бачу рясту і доріг,
Скувала крига душу!
Калейдоскоп...
                       Зі скалок слів
Складати „лютий” мушу...”

Свинцеві хмари... Лопушняк...  
Сутеча над Супоєм.
І вже мої палкі слова
Кружляють зимним роєм...
Остудою так марив ти
У спеку серед літа!

Стежини в липень не знайти,
Сніг пригинає віти...

Сріблястим інеєм яскрить
Цілунок – на вустах.
Поміж ялин старих на мить -
Ілюзій синій птах,
Сповив байдужний мокрий сніг
Його тендітні крила.
Хуртеча вітражі надій
Біль-памороззю вкрила.

...Останній подих почуття.
...Бажаннь погасла свічка.
Не сніжка, ні!
                       Ілюзій птах
Летить у снива річку...