укр       рус
Авторов: 407, произведений: 38868, mp3: 330  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2009.04.30
Распечатать произведение

Светлана-Майя Зализняк

Весталка

    Весталок, жриць храму богині родинного вогнища Вести
         в Римі, за порушення обітниці хоронили заживо.
         Жрицями ставали дівчатка із заможних родин у віці 7-9 років.
         Строк служби вимірювався трьома десятиліттями...


1

В сімнадцять літ погасну - смолоскипом...
Сухі вуста…Жива, тремка - в землі.
Кохання -  смертний гріх. Звільни дожити
В очей сапфір залюблену. Гріхів
Я не надбала більше… Де ж ти, Весто?!
За пристрасть я похована живцем!
В скелет огидний перейду... Ця скеля
Від смерті ні на йоту не зросте...

2

Німа богине, що могла я знати
Про ціну зречень - в сім неповних літ?
Обітницю дала чи лжеприсягу?..
Ніхто не відкопає - із рідні...
Страх пригасає... Палахтить зневіра.
Ти не почуєш, Весто, каяття!
Ти - лише привид... Храм твій - на узгір’ї...
Табу - на волю... Жриця? Ні, раба...
Третину строку я – весталка смугла -
В жертовну піч поклала... Зжер вогонь!
Клював жар–півень, мов зернята, юність...
А лінія жаги текла з долонь,
Молила:” Йди, за це не буде згуби,
На Палатіну велелюдний схил -
Його спіткаєш, упізнаєш... Любчик -
У шатах Ареса..."
                       Ти, Весто, лише...дим.
                               

3

Флер споминів плету. Зів"яли крила.
Літ скарб – у вузлику. Чадить свіча...
Безтрепетно зійшла у склеп-могилу...
Якби ж отак зуміла зустрічать  
Коханого в супокої алеї,
Він звив одрину з кипарису віт...
Почуй, о Весто, мову неєлейну:
Не жар твій любий – парадизки цвіт,
Що кружеляв і... холодив долоні -
Обпечені... тлумив і страх, і щем.
Мій лицар... присягався край колони,
Що саван-млу... за ніч... по...рве... ме...чем.

2010
Полтава
© Светлана Зализняк
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2017 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании