Холодний дощ укрив мене водою.
Я зрозуміла лід твоїх очей.
Сьогодні я прощаюся з тобою.
Піду в тайгу шукати дзвін ночей.

Там сяйво півночі горить над лісом ,
А місяць слухає пісні вовків.
Я побіжу по  хрусту снігу риссю,
Забувши сум й холодні краплі слів.

Я побіжу до простору і волі,
До зорь і запахів лісних болот.
І пройде дощ  в моїх очах без болю.
Я розгублю тебе серед висот,

Блакитних стражів неземного краю,
Що біля прірви світу курять сни,
Серед кришталю мрії водограю
Й моєї зледенілої  весни.