укр       рус
Авторов: 412, произведений: 40822, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2008.09.24
Распечатать произведение

Анна Малигон

ІСТОРІЯ СТРАХУ

ІСТОРІЯ  СТРАХУ
                                                                                          Я  тебя  высоко  любила.
                                                                                          Я  тебя  схоронила  в  небе!
                                                                                                                                                                                                                                                      Марина  Цвєтаєва
                                                                                                                                                 
1

З-під  світла  легкої  слини,  з-під  теплих  струн
Злітаєш  –  і  ти  вже  трепет,  і  ти  –  вже  струм,
Тобі  вже  корали  світять  (  у  світ  дерев  ),
Не  знати,  де  стогін…шепіт,  де  крик,  де  рев.

Чужинські  зіниці  мітять
на  жовтий  лик.
Вона  засинає,  міфам
Згубивши  лік.

А  сонце  кладе  волокна,  та  на  живіт…
..Сійся,  родися,  вгинайся,  бісівський  плід!


2

Як  малиновий  кущ.  Як  пелюстка  ножа.
В  живота  -  тільки  верх.  Тільки  верх  і  душа.
Із  прозорих  прозора.  Пожежа.  Сльота.
Я  -  продовження  тіні  твого  живота,
(що  собою  саме  заперечує  тінь).
Твоє  перше  хотіння  з  усіх  нехотінь.


3

Зверху  –  і  знизу  –
дотики  дна.
Вузька,
як  струна.
Важка,
як  труна.

Потерла  долоньки:
ніхто  не  спійма!
Тебе  закувала…
А  здохла  сама.
                                                                                                                 

4

Блокноти  зберу.  Амулети.  І  пил.  Хіба
насправді  не  можу  піти  на  свої  хліба?
Хіба  не  порвати  цю  павутину  їдку,
що  смикає  розум  таємному  павуку7
Писати  молитву  із  того  ж  повітря,  що  враз
опісля  хвороби  дає  нам  пісень  …і  фраз.
Пробігти  металом  (свого  тонкокрів’я  не  жаль)
по  вигинах  літер,  по  вістрях  ночей  і  жал.
Коли  порошинками  вкриє  долоні  гарячий  прах,
наллються  вагою  замки  на  губах  і  снах…
Тоді  ти  зостанешся  сам.  Роздиратимеш  груди,  щоб
прийняти  найтяжчу  з  ночей,  найживішу  з  хвороб.


5

Біографія  срібла  в  розпатланих  муках  дощу.
Стань…хоча  б  її  хрестиком.  Гостро  печи  і  чуй
Те,  що  вчора  не  слухав.  Не  дихав.  І  не  торкав.  
По  терпінню  –  тривога.  По  третім  –  і  кров  терпка.
І  подовша  волосся  на  день.  На  однісінький  скрик.
Стане  старшою  цифра,  що  жадібно  креслить  вік.
Пролітавши  усі  падіння,  розломи,  зло,
Половину  безкрилля,  єдине  міцне  крило…
Закричи  їй  нарешті  в  нічну  чистоту,  в  надріз
На  блакитному  тілі,  що  бачило  тільки  низ,
Як  історія  страху  стинає  стовпи  годин.
Приживися  розп’яттям.  І  тихо  живи.  Один…  


6

Я  опівночі  рвала  слова.  Був  по  TV  бокс  і  бокс.
І  привид  брав  мої  руки,  і  говорив  «Не  бойсь!
Не  боїсь,  дорогая.  Я  твій  маленький  страх…»
І  носив  по  кімнаті  мене  на  руках.
І  хто  винен,  що  світ  –  єдиний.  Один  канал.
Але  й  там  транслюють  всілякий  кал.
Щоб  озиватись  бажанням  на  кожне  «ні»…
Щоб  писати  так  просто,  нестримно,  та  без  брехні…
Максимальні  удари.  Надуті  пуза  рукавиць.
Ти  пиши,  не  вертайся.  На  синій  екран  не  дивись.
І  десь  твій  хлопчина  заснув.  А  чи,  мо,  засина,
Ущент  надивившись  такого…  «зерна»…
Я  опівночі  брала  слова.  Та  губила  в  рядках.
І  було  мені    тепло.  І  привид  носив  на  руках…


                                                     

7

Так  бездумно,  безніжно,  безбожно…
Хай  боронить!..  Та  не  вборонити…
Я  руками  кричу  до  кожного,
хто  розриває  нитку.
І  невже  все  так  безнадійно?
Вам  –  зашити,  Богу  –  тримати.
А  волокна  тріщать,  радіють
невідступності  втрати.
Так  живемо,  запнувшись  брехнею,
біль  уклепавши  у  вічі…
Хто  сказав:  ні  з  ким,  як  не  з  нею!  –
той  в  мільярди  разів  правіший.

                                Київ,  18  –  20  вересня  2008  р.

2008
© Анна Малигон
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2020 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании