укр       рус
Авторов: 407, произведений: 38876, mp3: 330  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2008.07.11
Распечатать произведение

Василий Кузан

Ветерани

Друзям-афганцям


Уже й країни тієї немає,
Що нас на війну посилала,
Уже й спитати немає в кого:
За що ж ми там помирали?

Якій державі присягу складали
Могутній, безмежній – де вона?
Тепер постає перед нами минуле
У образі демона.

Уже багатьох серед нас немає –
Війна косить хлопців досі.
Вони ще не вийшли з-під сонця Афгану,
Вони ще в дорозі.

Ще “куля-дура” наздоганяє
І розпач штовхає в петлю,
Життя блукає стежками смерті
І схожим стає на пекло.

Ніч обливає холодним потом,
Приходять жахіття в сни.
Вже стільки років на серці спека
Без осені і весни.

Чуже й далеке афганське сонце
З гарячим промінням куль
Не те, що множить страждання наші,
А множить життя на нуль.

Кому потрібні солдатські сльози
Із запахом давніх ран?
Як важко, браття, у двадцять знати,
Що ти на землі ветеран.

Але минає пора депресій
А з нею життя минає.
Вже стільки куль пролетіло мимо,
Давно вже війни немає.

Вже наші діти ідуть у військо
На захист і нас, і волі.
А ми не вирвемо себе ще й досі
З лаштунків чужої долі.

Із того пекла ніяк не вийдуть
Ні наша душа, ні пам’ять,
Щось їх штовхає на дно зневіри,
Чужі і свої їх палять

Гріхи і болі, бої і зради,
Медалі і гроші, й рани.
Ми не здаємось, хоч очі й плачуть:
Це очі – не ми ветерани.

Ми сильні духом, ми молоді ще,
Ми вічні брати по крові,
Нас не здолають жалі і болі
Тримаймось, брати по долі.


  14-15 лютого 2007 р.

2007
© Василий Кузан
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2017 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании