*   *   *

Невідворотно хочеться втекти
Від невгамовних натисків негоди
У ті світи, де недосяжність згоди
Є недоступним дотиком мети.
Нести неситий докір в небуття,
Не бути там, де будять ненароком
Глибокі нетрі нетривкого року
Невчасні і невтішні почуття.
Нехай гортають нерви невблаганно,
Горять гортанні набряки невдах.
Несила ніччю накривати  дах.
Невдячна, невагома панно,
Тобі насняться недруги не ті,
Не тілом надихнеш на не шедеври,
Недбало – чорним подихом Міневри
На ніжну руку налетять святі.
Ті дні зневіри нас не відведуть
В незнану Мекку небо споглядати,
За низкою тих покликів шукати
І нереальну, й незнищенну суть.