укр       рус
Авторов: 405, произведений: 38642, mp3: 330  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2008.07.07
Распечатать произведение

Василий Кузан

ШУРАВІ

ШУРАВІ
Прокотилося між гори: шураві...
За камінням заховався чоловік,
Хтось націлив у обличчя автомат,
І до горла підкотився грубий мат.

Повторилося луною: шураві,
Ми між горами, мов карти на столі,
Наші руки вже врослися у метал,
Наші скроні вже накрив дев’ятий вал.

Все завмерло. Але тиша скоро вмре.
Хтось останнього повітря набере,
І на жовтий перетоптаний пісок
Ступить грудою обпалених кісток.

Хтось між камінь потече, немов струмок,
Душу випустить, мов кулю, до зірок.
Закипить у жилах кров, немов сльоза,
І вінок сплете не квітка, а лоза.

Це – не люди, це – не діти, не жінки.
Вони в серце світу цілились віки,
Вони виросли зі зброєю в руках,
Їх на смерть веде знервований Аллах.

Це – не люди. Але й  ми – як ті вовки.
Нас ніхто не нагодує із руки.
Та загнали між червоні прапорці
Нас навіки та система й ті "отці".

В голові вже не думки, а балаган:
"На хрена" потрібен нам оцей Афган,
На якого грома в пекло нас вели,
Більш цінуючи не душі, а стволи.

На якого біса нам отой Кабул,
Коли маєш в магазині кілька куль,
Коли прапорщик продав усі "хебе",
А в Москві хтось гроші граблями гребе.

Коли ми отут виконуєм наказ,
Помиляючись завжди в останній раз.
А за нашою спиною торг іде,
Та із пекла ми не дінемось ніде...

Ця війна вросла навіки у серця,
Не зітреться, ніби зморшка із лиця.
Іще, певно, не один десяток літ
Буде снитися обстріляний політ.

Кожен крок: чи по піску, чи по траві,
Буде голосно кричати: "Шураві"!
Та які ж ми в пана Бога шураві –
Українці, ніби карти на столі.


2006
© Василий Кузан
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2017 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании