укр       рус
Авторов: 399, произведений: 37729, mp3: 330  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2008.07.04
Распечатать произведение

Василий Кузан

Стежка

            Стежка

                   1

            *     *     *

Рука сама торкається тебе
І погляд сам летить у твої очі,
Як два струмки, що поєднатись хочуть,
З надією чекають новий день.

Рука гортає складки почуттів
Ажурно білі і гладкі рожеві...
А ще гарячі, виклично червені,
Що не лишають шансів. Лиш інтим
Між тим і цим, уявним і реальним
Можливий в неможливості буття.

Така, мов пташка, що летить у вирій
І повертає зранку до гнізда
Мене ведеш стежинкою до раю,
З якого вже не буде вороття...

Та вкрав ключі хтось не святий, я знаю.
Рукою сліпо гладжу по стерні...
А ти ідеш, ідеш поперед мене,
Притягуєш і світишся мені.

Рука сама... І ноги йдуть. І очі.
І все єство, що так нестерпно хоче
Тебе теплом від ночі вберегти,
Мов білу пташку спраглого бажання.

Ключі ніхто не вкрав. Я точно знаю:
Ворота в рай відкрила ти сама.

                       
               2

        *     *     *

Вже довкола скошено траву,
Вже гудуть довкола літа бджоли,
Тільки ми, немов сільські ґринджоли,
Тягнемо кохання за межу.

Чи за обрій, що понад горою,
Чи у гори, де долин нема,
Бо у кожній вже сховались люди
Й висипали там свої слова.

Вже довкола визбирано зорі,
Висушено сіно... Тільки ти
Витоптала стежку серед поля,
Щоб по ній повз мене знову йти.

Пахне плоттю неповторне літо,
Кличе сонце спрагу до води.
А по стежці підкрадеться осінь –
Вітер вирве з рук твої сліди...

Золотом розсиплються надії,
Від ілюзій куплені за гріш...
А тебе зігріє і захоче
В поцілунки одягнути вірш.

2005
Довге
© Василий Кузан
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2017 © Poezia.ORG

Яндекс цитирования
«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании