укр       рус
Авторов: 412, произведений: 42058, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2008.06.16
Распечатать произведение

Сергей Негода

У ЧЕРВНІ


Хоч сказися, душний  червень  розлізся на ясні очі
і кинув живу  жарину у  жаский світ, і згущує пломінкі фарби
аби  вітряний рота не розкрив мені, сонцевику,
так щоб лепсько було поворожити з джмелями на трьох
і від люлькового безтяму живим поцілунком загудіти в пітьму,
а там щокато розсміятися з голеньких сніжних пташат,
щоб не латати ломкі ребра на тонку втіху від терпкого сорому
і  не скинути вертким оком зі  світу  рум'янець очей.
Постривай, легкий на руку, чого тобі летіти у неподатну прірву?
Чого носишся як окружний дурень зі ступою?
Скопилив пухкі губи і нівроку розпузирився після пісного борщу,
швидко заметушився під сухий заячий хвіст,
аби скоро під руку вичавити з себе перелякано-вохряну прем’єру життя.
Рясні  і веселі блимнули квітки з легкою душею
і жалібні солов'ї  сколихнули дзвінкий лемент горобців
і запілікали худі сміх коломийки синячків.
У червні на полі лисе  сонце без страху  і догани, як лицар серця,
божевільно ловить  поцвілих мух,  їх дуже густо в галасі  
комах  і чути, як позакладало в вухах під гарячі балачки
з бурею в склянці води і на лихо красивий пілігрім
привселюдно роздягає в дорозі косу
і зелениться кадило і скроплює
кров’ю землю аж пил йде на цілий аршин слідом
і навколо з усюди суне  вітер торбу лиха, і скрипить зубами,
і давиться слізьми від хронини, проте скручує дулю в кишені,
і горя нема, коли тільки його горя,
аби з решетом у воді ловити журавлині зірки,  
і потім лінитися розігріти запах цитрини під вусом,
розім’яти кості лошаку, аби  жовтогарячий чорт
з баликом у сметані  в червневе тепло иіряв ковшем гроші
і купався у молоці Південого Бугу.
З червоними щоками сонячний зайчик ловить соколів-зівак,
і під тепле слівце ковтає слинку бусол,
а місяць розквасився з дюралюмінію  
мазнув вустами муравину дорогу, туди круть сюди верть,
аж срібний мед потік по губах
білогрудої  і дзвенять золотими сережками
дощові краплини на  соколиних тополях,
що стоять над ящериними курганами
і ходять молоді на винахід семимильними кроками
до себе у малинівку, на сліпу вулицю через просіку.
Ось там розлітається  самі за себе    нейтрино, коли наша бере,
і одразу ловлять вітер на довгі вуха
- о-о! – і  пропадає  геть нюх за тридев’ять земель,
де  червоний мак зацвітає під несподівану  блискавку
і цвіркуни тріщать в голові свої китайські церемонії.
Ледача на пам’ять сойка  розкраяла серце черешні,
У червневих чарах лагідна ягідка всім подобається,
а  жовта   мліє на сонці –  в козубку пожирає всім очі
і стоїть усім в точці зору билинонька,
наче повна повінця золота чаша золота,
Бог зна з якого часу наступає друга її молодість.
Адже у червні так пахне сіно  молоком, що й сама попадя,
Зіллячком окропивши і посоливши, в середу з'їла б його.
У червні чепурні і раді бджоли,  як ж вони гарно
скидають тягар з квітів і тонуть в нектарах...
М’ясна муха набралася гріхів і її проковтнуло сіно
яке збирали вздовж дороги, вивертаючи на фуру,
згадуючи торішні витівки бубликів,  
Спокута йде до халепи, а сонне царство морить сонце,  
А біля витоку сіно  згортають в снопи для Христі,
воно  саме в соку, як млин меле заблукані звуки,
 і  змінює без упину колір  від щедрот свояка лівої щоки,
і така ж  несподіванка мучить мене за такі комашки  в душі,
від того щербата моя доля й  живіт присох  до спини.
Та що там, сипе жару з галяв  шалений червень,
якимсь чудом підвернувши жар-птицю :
«Коси, косою, допоки з росою,
бо сонце пригріє – косар упріє,
а вранці коса додолу, то косар втече додому».
Хай там що, а ви дивіться на світ своїми ясними очима,
аби було за віщо зачепитися хоча б на півмізинця.

2008
© Сергей Негода
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2019 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании