Иван Редчиц

Книга гостей автора

Поля с отметкой * обязательные для заполнения. Введение кода подтверджения является элементом защиты от спама, который рассылается електронными роботами в книги для гостей

Код подтверджения:
Введите код подтверджения: *
Имя: *
Город:
E-mail:
WEB:
Тема: *
Сообщение: *

	2012.06.06/ Якщо пастух овець не береже.../ Ігор Федчишин (Борода)
	Гнати таких пастухів поки овець не перепаскудили. Добре рубаєте, Іване!
	2012.06.06/ Російська мова для народу – кляп.../ Максим
	А ми той кляп виплюнемо просто їм у пику!
	2012.06.06/ Російська мова для народу – кляп.../ Максим
	А що означає той однорогий цап?
	2012.06.06/ Російська мова для народу – кляп.../ Іван РЕДЧИЦЬ
	Навіщо, Анатолію? Хіба наша мова не скарбниця?
	2012.06.06/ Російська мова для народу – кляп.../ Ан. Криловець
	Актуально. І вірш хороший. А якби оту "скарбницю" чимось замінити... Це, мені здається, підсилило б вірш. Це ж ми, як цапи, киваємо бородами...
	2012.06.05/ Щастить тому, хто розірвав тенета.../ Максим
	Невже у цьому полягає щастя: Прийти до бою, наче до причастя? Сміливо стати з ворогом на прю - Нехай тікають виродкі ікласті! У вас чудові рубаї, Іване. І тема бою, протистояння вельми актулаьна зараз, у ці дні.
	2012.06.05/ Не прикував би страх вас до землі.../ Максим
	В бою батьківстьку шаблю загубив, Себе і рід свій навіки зганьбив. Який із мене виросте вояка, Коли в собі Дракона ще не вбив?
	2012.06.05/ Коли вогонь у слові не горить.../ Юрій Зозуля
	не знайшовши холодку під Вашим кутом зору (а він не тупий, і палючий), подумав: таки непогано, що дуже мало читають, хоча вже написано бєспрєдєльно і багато... з повагою, добром, і виказаною власною думкою http://stihi.ru/2011/05/05/7765
	2012.06.05/ Коли вогонь у слові не горить.../ Ігор Федчишин (Борода)
	Хай слова палають, наче ватра, аби дух набрався міці й гарту! Вітаю, пане Іване!
	2012.06.03/ Як тільки ми зберемо скрізь каміння.../ Юрій Зозуля
	з повагою до слів (то й до Автора??), зо Святом й Святим! оте розкидане каміння за насіння: весь час до збору воно у все росте, висмоктуючи соки всі з життя... ...ніяк не вбродить совість в каяття.