збери всі уламки як серце не стане що потім
коли це місто існувало лише в нашій уяві коли ми їздили трамваями з одного кутка в інший але місто унаочнювалося поступово
кожна вулиця що забувала чужі імена кожен зміст побудований зайвий
щоразу пам'ять зраджувала як прості літери як їдальні на вічну довільність персон недовершеність змісту
як ці вигадки мали нас всіх врятувати але
збери всі уламки та вигадай знову ця повість
таке сумовите життя простирадла солона
вода у житті має сенс лише те що минуло
ще більше лиш те чого навіть не буде та повість
все втілила мабуть всі наші музейні споруди
всі наші квитанції неосоружних майстерень
масні оповідки свідомості тепле це місто
нас всіх тут полишило майже все те що було
збери всі уламки лишень-бо прямуй світло темряв
нас всіх тут збере не залишить нікому ні цятки
та жодного сну темних вулиць прості колискові
збери кожну річ невідому помешкання тло