Мені потрібно на когось молитись.
Звичайному, міркуйте, муравлю
захтілось раптом в ніженьки валитись,
у зачарованість повірити свою!

І мурашиний спокій тоді згинув,
все звичаєвим видалось й пісним,
і муравель створив собі богиню
за духом й куцим образом своїм.

І в сьомий день, у певну мить натхнення,
вона з’явилася з нічних вогнів
без жодного небесного знамення…
Благеньке було пальтечко на ній.

Забувши все – і радощі, і муки,
він двері розчахнув в кути свої
і цілував обвітрені їй руки
та черевички зношені її.

І тіні їх гойдались край порогу.
Безгучний балак свій вони вели,
довершені та мудрі, ніби боги,
й засмучені, як жителі землі.

Булат Окуджава
переклад – варел (c)