наш кожен день
настільки наповнений любов’ю
що аж дивно
звідки у світі стільки
агресії й роздратування?

карантин змінив звичний ритм
суттєво вплинув на світогляд
але посилив
милосердя й любов
про які ми
трохи забули

тож про любов
більш детально буде

от наприклад
прокинувся я без будильника
(нині це часто)
докlove зусилля не читати новини
від яких пloveвиться мозок
неквапно поснідав
пішов працювати
надісlove кілька робочих листів
прочитав дві гloveви одного роману
а коли відчув що стомився
здоlove бажання
механічно гортати Instagram
увімкнув аудіокнигу
й почваlove на кухню
пити чай

після цього
скlove перелік завдань на сьогодні
до рота покlove кілька горіхів
і продовжив працювати

згодом піймав себе на тому
що мої думки десь
у затінку весняних запlove
купають фантазії в теплому морі

і я пloveваю у солоній воді
намагаючись психологічно
отримати насолоду від
тепла й мандрів

і тут я несподівано
усвідомлюю
що в Україні навіть міста
[аби ми жили в злагоді й щасті]
названі з любов’ю
Богусlove Борисlove Переясlove
Станісlove
[ну хіба не прекрасно?]
навіть місто Левів
багато хто романтично
вважає містом Love іs

а деякі чоловічі імена!
скільки у них любові!
Владисlove
Станісlove
Яросlove
В’ячесlove
Бронісlove
Борисlove
Миросlove
і Ростисlove
а з ними
й Святосlove
по-особливому
дихають любов’ю
й творять її для інших
бо від Бога любов
і кожен хто нею живе
носить у серці своєму
благодатний вогонь
любові!