Вже осінь виплакала сліз, вже відридала!
Світанок сірий, сірий день і сірий світ.
Та раптом з марева зринає - білий сніг,
В танку фантазій білість розгулялась.

Сніжинка кожна - філігранність досконала -
В повільнім вихорі, як у мінливім сні,
Кружляє і летить на ліхтарів вогні,
І до землі спадає величаво.

Вальсує за вікном - а тут свіча горить,
Спливає, скапує, повільно загасає,
Свіча й легке вино - і флейта тихо грає,
І ледь слова пливуть, розмов неспинна нить.

Час зупинив чи лиш притишив біг...
Навколо сніг, лиш білий, білий сніг.