Якщо треба підтвердження тези, що слово – не головне,
Просто згадай, як часто бракує слів
Коли любиш. Коли хочеш
Сказати усе-усе,
І справді говориш усе-усе
Окрім того, що ти хотів.
В мене завжди були проблеми підібрати влучне слівце.
Друзі сміялися – ти поет
Як же можливо це?
Може у тому і штука... Поети у змові
Наглядачі паперової варти
Знають,  як мало насправді у слові
Сили, і що насправді не варто
Вірити слову. В будинку де жив Джон Леннон
В саду ночував мандрівник,
Запальний фанатик Бітлів,
Котрий не спав, не пив і не їв,
І питав, абсолютно дурне, як на мене
У Джона: “Скажіть, в чому схований сенс
Вашої пісні про вибір.
Леннон соромися і пояснював –
“Я просто придумав і все!
Просто ставив поряд слова і дивився що з того вийде”
Не знаю, що далі і як було із тим чуваком.
Можливо пішов у партію з лозунгом:
“Не словом, а ділом!”
Якщо така партія у Ліверпулі є
Що й говорити - власне слово моє
Так часто тоне у мареві інших слів.
Хтось із поетів пише наперебій
Про очі з бурштину, про очі краплини, про очі – дзеркало хвиль.
Про очі пророчі. Очі із кришталю.
А я ж бо навіть не памятаю, якого кольору очі в тебе,
тому що ти носиш лінзи. Тому що в кімнаті темно.
Тому що навіть сліпого, я тебе все одно люблю.
Тому що ті твої очі словами я описувати боюсь.
Тому що я забуваю слова
Коли я у них дивлюсь.